13.04.2021

Іва́н Си́до­ро­вич Їжа­ке́вич (18 січня 1864, с.Виш­нопіль, Київсь­ка гу­бернія (нині Чер­кась­ка об­ласть) — 19 січня 1962 м.Київ) — українсь­кий жи­во­пи­се­ць, пись­мен­ник, графік, на­род­ний ху­дож­ник УРСР. На­ро­ди­вся в ба­га­тодітній ро­дині. Бать­ки бу­ли бідни­ми се­ля­на­ми, тож не ма­ли жод­ної змо­ги да­ти хоч якусь освіту своїм дітям. Іван са­мостійно нав­чи­вся чи­та­ти та пи­са­ти. У два­надця­тирічно­му віці бать­ки відпра­ви­ли йо­го в Київ, де дядь­ко вла­шту­вав йо­го слу­жи­ти по­со­хо­нос­цем до архієрея у Братсь­ко­му мо­на­стирі, а з ча­сом до іко­но­пис­ної шко­ли в Києво-Пе­черській лаврі (1876-1882). Нав­чав­ся в Київській ри­су­вальній школі М.І.Му­раш­ка (1882 – 1884) у Х.П.Пла­то­но­ва, потім в Ака­демії ми­стецтв у Санкт-Пе­тер­бурзі (1884 – 1888) у К.Б.Веніга. Здо­був­ши зван­ня вчи­те­ля се­ред­ньої шко­ли, Їжа­ке­вич неза­ба­ром став ду­же по­пуляр­ним ху­дож­ни­ком-ілюст­ра­то­ром. З 1907 ро­ку ми­те­ць пе­реїздить до Києва. Тут він стає до­свідче­ним і відо­мим май­стром мо­ну­мен­таль­но­го жи­во­пи­су. На по­чат­ку 1920-х років Іван Си­до­ро­вич ви­кла­дав у се­редній школі, ілюст­ру­вав шкільні підруч­ни­ки, на­очні посібни­ки. У 1930-х ро­ках ху­дож­ник за­хо­пи­вся книж­ко­вою графікою. У 1939 вий­шов дру­ком «Коб­зар» Т.Шев­чен­ка, до яко­го І.Їжа­ке­вич ство­рив по­над 30 ма­люнків. Під час Дру­гої світо­вої війни він ілюст­рує «Бук­вар» українсь­кою мо­вою, пи­ше кілька п'єс із сільсь­ко­го жит­тя. У по­воєнні ро­ки І.Їжа­ке­вич про­до­в­жує пра­ц­ю­ва­ти над ілюст­раціями. У 1950 році він ство­рив ілюст­рації до по­ем Т. Шев­чен­ка «Кав­каз», «Сон», «Єре­тик», «І мерт­вим, і жи­вим, і нена­род­же­ним зем­ля­кам моїм...». За своє дов­ге твор­че жит­тя він ви­ко­нав по­над 20 ти­сяч робіт. Пра­ц­ю­вав у га­лузі стан­ко­во­го й мо­ну­мен­таль­но­го жи­во­пи­су, книж­ко­вої ілюст­рації, і був воісти­ну «на­род­ним» ху­дож­ни­ком, адже го­лов­ний зміст йо­го твор­чості – відо­бра­жен­ня історії, жит­тя та ду­хов­ності українсь­ко­го на­ро­ду.