Історія За­порізь­ко­го ху­дож­ньо­го му­зею по­ча­ла­ся 29 ве­рес­не­во­го дня 1971 ро­ку, ко­ли сла­ветне індустріальне місто За­поріжжя відзна­ча­ло свій 200-літній ювілей.
2 лю­то­го 1972 ро­ку за­поріжці впер­ше пе­ре­сту­пи­ли поріг но­во­го хра­му ми­стецтв і опи­ни­ли­ся се­ред ди­во­виж­но­го екс­по­зиційно­го про­сто­ру, віч – на – віч зі ше­дев­ра­ми XIV – ХХ століть з ко­лекції Дер­жав­ної Тре­тья­ковсь­кої га­ле­реї. Ця ви­став­ка пра­ц­ю­ва­ла півро­ку.
Три ве­ликі світлі за­ли (пло­ща близь­ко 1000 кв.м), су­часне ви­став­ко­ве об­лад­нан­ня з При­бал­ти­ки, нестри­м­ний ен­тузіазм на­у­ковців при­тя­гу­ва­ли до му­зею чис­ленні цікаві ви­став­ки – з Ерміта­жу, Дер­жав­но­го му­зею об­ра­зотвор­чих ми­стецтв імені О.С.Пушкіна, з му­зеїв Києва, При­бал­ти­ки, Се­ред­ньої Азії, Кав­ка­зу, та­кож із Франції, США, Хор­ватії, Австрії, Сло­вакії, Кіпру, Польщі, Ав­стралії, Ки­таю. Небу­ва­лий ре­зо­нанс от­ри­ма­ла ви­став­ка кар­тин Ми­ко­ли Реріха, ор­ганізо­ва­на в квітні 1993 ро­ку Міжна­род­ним Цен­тром Реріхів: за де­сять днів її відвіда­ли близь­ко 25 ти­сяч гля­дачів. Ду­же по­пулярні у за­по­рожців пре­зен­тації творів місце­вих ху­дож­ників та те­ма­тичні ви­став­ки з влас­них фондів му­зею ви­став­ко­ва діяльність ста­ла провідним на­прям­ком в ро­боті му­зею; вже відбу­ло­ся по­над 300 ви­ста­вок.
Тоді немож­ли­во бу­ло пе­ред­ба­чи­ти, яким бу­де му­зей, бо жод­но­го екс­по­на­ту на той час він не мав. За­в­дя­ки ен­тузіаз­му та мо­гут­ньо­му твор­чо­му по­тенціалу на­у­ко­вих співробітників – ми­стец­т­во­знавців зібра­на унікаль­на ко­лекція творів жи­во­пи­су, ікон, графіки, скульп­ту­ри та українсь­ко­го на­род­но­го де­ко­ра­тив­но-ужит­ко­во­го ми­стецтва.
Спілку­ван­ня з ху­дож­ни­ка­ми та їх спад­коємця­ми, ко­лекціоне­ра­ми, відбір кра­щих творів з рес­публікансь­ких і все­со­юз­них ви­ста­вок, екс­пе­диції по всіх регіонах України і да­ри му­зею на­пов­ни­ли му­зей­ну скарб­ни­цю, що нині зберігає май­же 16000 екс­по­натів.
Вирішаль­ну роль у фор­му­ванні зібран­ня національ­но­го жи­во­пи­су ХІХ – по­чат­ку ХХ століть відіграв на­род­ний ар­тист України, пал­кий ко­лекціонер Дмит­ро Гна­тюк. Учень на­шо­го зем­ля­ка, про­фе­со­ра Київсь­кої кон­сер­ва­торії Іва­на Па­тор­жинсь­ко­го, він люб'яз­но пе­ре­дав близь­ко 60 визнач­них творів – К.Тру­товсь­ко­го, С.Ва­сильківсь­ко­го, С.Світо­славсь­ко­го, К.Кри­жи­ць­ко­го, О.Му­раш­ка та ін.
Сьо­годні му­зей гідно ре­пре­зен­тує об­ра­зотвор­че ми­стец­тво України та Росії ХІХ-ХХ століть. Окра­сою ко­лекції ста­ли тво­ри та­ких визнач­них митців жи­во­пи­су, як: І.Шишкін, О.Бо­го­лю­бов, І.Ай­ва­зовсь­кий, К.Кри­жи­ць­кий, О.Ма­ковсь­кий, С.Світо­славсь­кий, С.Ва­сильківсь­кий, М.Пи­мо­нен­ко, О.Му­раш­ко, О.Бе­нуа, К.Ко­ровін, І.Гра­бар, З.Се­реб­ря­ко­ва, П.Кон­ча­ловсь­кий, О.Бо­го­ма­зов, Р.Фальк, Д.Бур­люк, Є.Мой­сеєнко, Т.Яб­лонсь­ка, М.Глу­щен­ко.
У збірці графіки ши­ро­ко відомі іме­на: В.Фа­ворсь­кий, О.Пав­лен­ко, В.Касіян, Г.Яку­то­вич, О.Дан­чен­ко, О.Кра­вчен­ко, М.Міту­рич, Т.За­ха­ров, Д.Бісті, А.Дем­бо, Т.Ле­ви­ць­кий.
Збірка скульп­ту­ри ви­яв­ляє різно­манітність твор­чих індивіду­аль­но­стей та­ких майстрів як І.Ка­ва­лерідзе, М.Ли­сен­ко, Г.Каль­чен­ко, О.Ко­мов, Є.Мись­ко, Є.Про­ко­пов.
У скарб­ниці За­порізь­ко­го ху­дож­ньо­го му­зею зберіга­ють­ся чо­ти­ри з по­ло­ви­ною ти­сячі творів українсь­ко­го на­род­но­го де­ко­ра­тив­но­го ми­стецтва. Зібрані в ре­зуль­таті ба­га­торічної цілес­пря­мо­ва­ної по­шу­ко­вої ро­бо­ти в екс­пе­диціях по се­лах, у твор­чих май­стер­нях і на ви­став­ках, во­ни віддзер­ка­лю­ють ба­гаті й роз­маїті тра­диції різних регіонів України, мо­вою ми­стецтва роз­повіда­ють про ха­рак­тер на­ро­ду, йо­го са­мо­бутній і гли­бин­ний та­лант. Творіння рук людсь­ких ча­ру­ють незба­г­нен­ною кра­сою ви­тон­че­них форм і роз­писів, ба­гат­ством колірних спо­лу­чень, ліній, об­раз­но-пла­стич­ним ми­слен­ням, що по­хо­дить з ду­хов­но-ма­теріаль­ної спад­щи­ни предків.
Ко­лекція на­род­но­го ми­стецтва му­зею – ба­га­то­гран­на й на­си­че­на. Ху­дож­ня об­роб­ка де­ре­ва, яс­кра­вий рос­лин­но-квітко­вий пет­риківсь­кий роз­пис, фан­та­стичні, непо­вторні ком­по­зиції Марії При­ма­чен­ко й де­ко­ра­тивні роз­пи­си се­стер Го­ме­нюк, тра­диційні пи­сан­ки та ме­ре­живні ви­ти­нан­ки, ху­дожні ви­ро­би з гли­ни – про­слав­ле­на опішнянсь­ка, ва­сильківсь­ка й косівсь­ка ке­раміка, фар­фор, гутне й криштале­ве скло, українсь­кий на­род­ний ко­стюм із різних регіонів, пол­тавські й львівські ки­ли­ми, ткані ви­ро­би Бо­гу­сла­ва, Кролев­ця, Ре­ше­тилівки та ви­шиті руш­ни­ки як до­ро­га ро­ду людсь­ко­го, людсь­ко­го жит­тя роз­кри­ва­ють ве­лич національ­ної куль­ту­ри, ти­ся­чолітню історію й твор­чий геній українсь­ко­го на­ро­ду.
Останнім ча­сом не ви­чер­пується важ­ли­ве дже­ре­ло на­д­ход­жень – да­ри ху­дож­ників і друзів му­зею. Сен­сацію ви­кли­кав щедрий да­ру­нок на­шо­го зем­ля­ка, відо­мо­го українця з Ав­стралії, наївно­го ма­ля­ра Вікто­ра Гроз­но­го, який надіслав по­штою 319 кар­тин на “сек­рет­ну” адре­су: Д.С.К.З.П.К.Ц.Ч.Д.К.У.З.О.Х. му­зей. Аб­ревіату­ра озна­ча­ла: Дер­жав­на служ­ба кон­тро­лю за пе­реміщен­ням куль­тур­них цінно­стей через дер­жав­ний кор­дон України, За­порізь­кий об­лас­ний ху­дожній му­зей.
За ро­ки існу­ван­ня му­зей сфор­му­вав­ся у знач­ний куль­тур­ний центр За­поріжжя. Для кож­но­го відвіду­ва­ча він став справжнім “хра­мом ми­стецтв” для підви­щен­ня ду­хов­ності та пізнан­ня національ­ної ху­дож­ньої куль­ту­ри.

За­порізь­кий ху­дожній му­зей за­вжди ра­дий ба­чи­ти го­стей та меш­канців За­порізь­ко­го краю у своїх за­лах.