Історія ко­лекції на­тюр­мор­ту За­порізь­ко­го ху­дож­ньо­го му­зею по­чи­нається з кар­ти­ни “Квіти” (1890-1900-ті) чу­до­во­го українсь­ко­го жи­во­пис­ця Сергія Іва­но­ви­ча Світо­славсь­ко­го (1857-1931). Ки­я­нин, освіту от­ри­мав у Мос­ковсь­ко­му учи­лищі жи­во­пи­су, скульп­ту­ри та архітек­ту­ри, де йо­го ви­кла­да­ча­ми бу­ли О.Сав­ра­сов, В.Пе­ров, І.Прянішніков і В.Полєнов. За свої успіхи був поміче­ний П.Тре­тя­ко­вим, який при­дбав пей­заж уч­ня “З вікна Мос­ковсь­ко­го учи­ли­ща жи­во­пи­су” (1878). Друж­ба з І.Левіта­ном, К.Ко­ровіним, вступ до То­ва­ри­ства пе­ре­сув­них ху­дожніх ви­ста­вок, спілку­ван­ня з та­ла­но­ви­ти­ми українсь­ки­ми ху­дож­ни­ка­ми В.Ор­ловсь­ким, С.Ва­сильківсь­ким, П.Лев­чен­ком — все це відби­ло­ся на йо­го твор­чості, сфор­му­ва­ло йо­го у ве­ли­ко­го май­ст­ра ре­алістич­но­го пей­за­жу.
На­тюр­морт “Квіти” був на­пи­са­ний в неве­ликій са­дибі ху­дож­ни­ка на тихій Ку­ринівці (око­лия Києва), це місце бу­ло для ньо­го постійним дже­ре­лом на­тх­нен­ня. Відо­мо, що після по­до­рожі у 1890 і 1900 ро­ках до Се­ред­ньої Азії і по­сту­по­во­го відхо­ду С.Світо­славсь­ко­го від пе­ре­сув­ників (оста­точ­но це відбу­ло­ся у 1901 році), йо­го жи­во­писне пись­мо ста­ло більш вільним, яс­кра­вим, со­ко­ви­тим. Ху­дож­ник опа­но­вує мож­ли­вості пле­нер­но­го жи­во­пи­су у пе­ре­дачі світло-повітря­них ефектів і яс­кра­во­го ко­льо­ро­во­го ба­гат­ства. На­тюр­морт на­пи­са­ний пас­тоз­ни­ми маз­ка­ми і звуч­ни­ми ко­льо­ро­ви­ми спо­лу­чен­ня­ми. Лег­ко і вірту­оз­но зоб­ра­жені щой­но укла­дені у світло-жо­вту пле­те­ну кор­зи­ну обе­рем­ки квітів з тем­но-зе­ле­ним ли­стям; свіжі чер­воні, жо­вті, білі, жо­вто­га­рячі жор­жи­ни і ті, що ле­жать на де­рев'яній стільниці; і сіро-бла­кит­на стіна ха­ти. У про­сто­му при­род­но­му мо­тиві у С.Світо­славсь­ко­го зву­чить йо­го освідчен­ня у ко­ханні до рідної при­ро­ди.