Ви­дат­на українсь­ка ху­дож­ни­ця-жи­во­пи­се­ць з фе­но­ме­наль­ним та­лан­том  Те­тя­на Яб­лонсь­ка (1917 – 2005 рр..) посідає одне з чільних місць у су­час­но­му українсь­ко­му ма­лярстві. Ав­тор­ка сотні робіт різних жанрів та стилів: від імпресіоністич­них пей­зажів до пси­хо­логічних порт­ретів. ЇЇ по­лот­на відо­бра­жа­ли ос­новні тен­денції українсь­ко­го жи­во­пи­су ХХ століття. Ви­ко­нані олівцем, ак­ва­рел­лю, олією, па­стел­лю – во­ни над­то відрізня­ють­ся одне від од­но­го,  від то­го іноді здається, що ви­ко­нані бу­ли різни­ми ху­дож­ни­ка­ми. Про­те в кож­но­му но­во­му ху­дож­ньо­му та стилістич­но­му по­шу­ку май­стри­ня про­яв­ля­ла се­бе як неза­леж­ний та унікаль­ний жи­во­пи­се­ць, який гли­бо­ко відчу­ває сенс жит­тя та світу. В її ро­бо­тах послідов­но ро­з­роб­ля­ють­ся «вічні те­ми» та роз­ви­ва­ють­ся най­кращі тра­диції кла­сич­но­го українсь­ко­го жи­во­пи­су. І це свідчить про різно­пла­но­вий та над­зви­чай­ний хист відо­мої не ли­ше в Україні мист­кині.
Ро­бо­ти ху­дож­ниці зберіга­ють­ся в ба­гатьох ху­дожніх му­зе­ях України –  у За­поріжжі, Хар­кові, Пол­таві, Дніпрі, Горлівці, До­не­ць­ку, у Львівській кар­тинній га­ле­реї, Національ­но­го ху­дож­ньо­го му­зею України у Києві,  в за­кор­дон­них ко­лекціях та при­ват­них ко­лекціях України й світу.
Тво­ри непо­втор­ної Те­тя­ни Яб­лонсь­кої  є справж­ньою окра­сою ко­лекції За­порізь­ко­го об­лас­но­го ху­дож­ньо­го му­зею. «Ко­лис­ка» 1968 ро­ку – од­на з най­к­ра­щих робіт зібран­ня му­зею. Неви­пад­ко­во во­на при­кра­си­ла об­кла­дин­ку ви­дан­ня «Те­тя­на Яб­лонсь­ка в ко­лекції За­порізь­ко­го ху­дож­ньо­го му­зею» (Київ, вид. «Ро­довід», 2017р.).
На­ро­ди­лась Те­тя­на Нилівна Яб­лонсь­ка в 1917 році в ро­дині ви­кла­дачів. Освіту здо­бу­ла в  ху­дож­ньо­му технікумі в Києві, далі нав­ча­лась на фа­куль­теті жи­во­пи­су в Київсь­ко­му дер­жав­но­му ху­дож­ньо­му інсти­туті, де зго­дом і ви­кла­да­ла.
Тра­диційно у твор­чо­му по­ступі ху­дож­ниці ви­о­крем­лю­ють кілька періодів, кож­ний з яких збігав­ся зі зміна­ми, що відбу­ва­ли­ся в країні, був по­зна­че­ний своєю те­ма­ти­кою та за­со­ба­ми ви­раз­ності її по­ло­тен. У зв’яз­ку з цим кри­ти­ки кож­но­го ра­зу пи­са­ли про по­яву «но­вої, іншої Яб­лонсь­кої», що своїми но­во­ство­ре­ни­ми ро­бо­та­ми на­че дис­ку­ту­ва­ла із по­пе­редніми.
Ду­же важ­ли­вим у твор­чості Яб­лонсь­кої є де­ко­ра­тив­ний чи фольк­лор­ний період (60-ті ро­ки). В ті ро­ки ху­дож­ни­ця зна­хо­ди­лась в по­шу­ках ве­ли­ко­го сти­лю, но­вих за­ходів ви­раз­ності. Цьо­му спри­я­ли її по­до­рожі до Вірменії та на За­кар­пат­тя. По­до­ро­жу­ю­чи се­ла­ми України, во­на вби­рає в се­бе те цілю­ще, що має ба­га­та українсь­ка зем­ля –  її над­бан­ня, тра­диції, мудрість, філо­софію. ЇЇ мо­ну­мен­таль­но-де­ко­ра­тивні по­шу­ки на­ди­ха­ють­ся на­род­ним ми­стец­твом. За­хоплен­ня роз­пи­са­ми відо­мих Ка­те­ри­ни Біло­кур та Марії При­ма­чен­ко да­ло по­штовх до по­яви но­вих тем, пов’яза­них з по­нят­тям вічності, на­род­ності, з по­шу­ком відповідних пла­стич­них за­собів.
Тре­ба відзна­чи­ти, що особ­ли­вий ню­анс в ро­бо­тах ху­дож­ниці в 60-ті  ро­ки – це ко­льо­ри, які вто­рять в унісон іншим де­та­лям кар­ти­ни, од­нак ви­ра­жа­ють щось своє, на власній, особ­ливій мові. Во­ни – ор­ганічні, нема­теріальні, щільні і гли­бокі. Колір пе­ре­дає ду­хов­ну суб­станцію її робіт і є го­лов­ним їх ком­по­нен­том.
В За­порізь­ко­му ху­дож­ньо­му му­зеї де­ко­ра­тив­ний період пред­став­ле­ний чу­до­вою кар­ти­ною «Ко­лис­ка» 1968 ро­ку, яка на­пи­са­на на неве­ли­ко­му за розміром ма­люн­ку, зроб­ле­но­му в с. Гор­но­стай­поль, що зна­хо­дить­ся непо­далік від сум­но­звісно­го Чор­но­би­лю. Це се­ло те­пер в зоні.
Ав­тор вва­жа­ла це по­лот­но найбільш вда­лим з усьо­го де­ко­ра­тив­но­го цик­лу. Ху­дож­ни­ця нав­мис­но об­ме­жи­ла палітру ли­ше дво­ма фар­ба­ми – ро­же­ви­ми і синіми. Го­лов­на ідея тво­ру – еста­фе­та по­колінь. Тут вда­ло­ся втіли­ти і вічну на­род­ну мудрість, і на­ступність по­колінь, і філо­софію жит­тя українсь­ко­го на­ро­ду, йо­го тра­диції.
На пе­ред­ньо­му плані зоб­ра­же­на дитяча ко­лис­ка з немо­в­лям у ро­же­во­му по­кри­валі. Ко­лис­ка з то­нень­ких ме­тале­вих пру­тиків, з фігур­ни­ми за­вит­ка­ми, завіше­на про­зо­ри­ми за­навіска­ми. Далі – ліжко біля си­ньо­го ки­ли­ма, на ро­же­во­му про­сти­радлі яко­го дві па­ри си­мет­рич­них по­ду­шок під  про­зо­ри­ми на­кид­ка­ми.
Ро­же­ва кай­ма на ки­лимі пе­ре­кли­кається з по­кри­ва­лом на ліжку та у немо­в­ля­ти, а та­кож з дво­ма стрічка­ми на биль­цях ліжка. На стіні – порт­рет з зоб­ра­жен­ням ву­са­то­го діду­ся та ба­бусі в білій хустці, об­рам­ле­ний білим ме­ре­жа­ним руш­ни­ком. Ме­ре­жи­во пе­ре­кли­кається з підзор­ни­ком на ліжку. Все підпо­ряд­ко­ване єди­но­му гар­монійно­му рит­му і чіткій си­метрії. Мир і ти­ша, зла­го­да і спокій па­ну­ють в цьо­му магічно­му по­лотні.
Колір в кар­тині – звуч­ний і силь­ний, яс­кра­вий і мо­ну­мен­таль­ний, і ра­зом з тим – ненав’яз­ли­вий і гар­монійний. Філо­софія і мудрість, вічність і ко­хан­ня – все знай­шло місце в цій де­ко­ра­тивній і звучній ком­по­зиції.
Творчість Те­тя­ни Нилівни Яб­лонсь­кої про­крес­ли­ла більше ніж півстоліття історії вітчиз­ня­ної об­ра­зотвор­чості, по­зна­чив­ши кож­ний з етапів її по­сту­пу своїми по­лот­на­ми, більшість з яких ста­ли зна­ко­ви­ми. За ро­ки плідної діяль­ності своїми тво­ра­ми Т. Яб­лонській вда­лось ба­га­то ска­за­ти світові про Україну, про кра­су її при­ро­ди, про ха­рак­тер українців, їхній оп­тимізм, лю­бов до жит­тя, до кра­си, здатність до співчут­тя. Її тво­ри вирізня­ють­ся філо­соф­сь­кою гли­би­ною світо­сприй­нят­тя, ба­га­тим і ви­шу­ка­ним ко­ло­ри­том, ком­по­зиційною до­вер­шеністю та оригінальністю про­сто­ро­вих вирішень те­ми. Ба­гатьом по­лот­нам ху­дож­ниці при­та­манні тон­ка за­ду­шевність, ла­конічність сти­лю, май­стерність де­ко­ра­тив­но­го уза­галь­нен­ня. За­порізькій ху­дожній му­зей щас­ли­вий ма­ти в своєму зібранні ро­бо­ти ди­во­виж­ної, са­мо­бут­ньої українсь­кої ху­дож­ниці, відо­мої у всьо­му світі,  Те­тя­ни Яб­лонсь­кої.

Зав. відділом на­у­ко­во-екс­по­зиційної
та про­світни­ць­кої ро­бо­ти Ан­тоніна Білявсь­ка