29 серп­ня 2021 ро­ку ви­пов­ни­ло­ся 75 років від дня на­род­жен­ня відо­мо­го за­порізь­ко­го жи­во­пис­ця, графіка та гро­мадсь­ко­го діяча Во­ло­ди­ми­ра Ва­си­льо­ви­ча Фо­ро­сте­ць­ко­го (1946-2017).
    На­ро­ди­вся ми­те­ць в Уж­го­роді, на За­кар­патті, виріс та став на но­ги у Львові. Ба­га­то ча­су він про­во­див у ба­бусі, на Зе­ле­но­му яру, що у За­поріжжі, де бу­ла жи­ва пам'ять про предків (по батьківській лінії) – слав­них ли­царів за­порізь­ко­го реєстро­во­го ко­зацтва. Закінчив­ши Львівсь­кий інсти­тут при­клад­но­го та де­ко­ра­тив­но­го ми­стецтва, Во­ло­ди­мир Фо­ро­сте­ць­кий приїхав до За­поріжжя ра­зом із дру­жи­ною Люд­ми­лою (та­кож ху­дож­ни­цею) та дво­ма си­на­ми. З 1977 ро­ку він член спілки ху­дож­ників України, у 2002 році одер­жав по­чесне зван­ня за­слу­же­но­го діяча ми­стецтв України.
    У своїй твор­чості В. Фо­ро­сте­ць­кий звер­тається до ви­токів Українсь­ко­го на­ро­ду та йо­го істо­рич­ної спад­щи­ни. Са­ме у За­поріжжі ху­дож­ник на­дих­нув­ся неви­черп­ною історією вільно­го сте­пу, який був «пе­ре­хре­стям світу», та на­ро­да­ми, що тут жи­ли. Сю­же­ти кар­тин ху­дож­ни­ка зас­но­вані на давніх українсь­ких пе­ре­ка­зах, міфах та ле­ген­дах. Ми­те­ць цілес­пря­мо­ва­но вив­чав їх в архівах та фон­дах му­зеїв. На ос­нові своїх знань ху­дож­ник ство­рив цілу га­ле­рею істо­рич­них порт­ретів ви­дат­них осо­би­сто­стей України.
    Во­ло­ди­мир Фо­ро­сте­ць­кий за­вжди був близь­ким до му­зею. Особ­ли­во теплі сто­сун­ки ви­ник­ли у ху­дож­ни­ка з му­зей­ни­ка­ми під час пер­со­наль­них ви­ста­вок. Він щедрий да­ру­валь­ник, за що йо­му ве­ли­ка по­дя­ка. В му­зейній ко­лекції зберігається близь­ко 60 робіт мит­ця (31 твір жи­во­пи­су і 27 графіки).
    Од­на з йо­го кар­тин «Ко­зак Ма­май» – це хви­лю­ю­чий об­раз ле­ген­дар­но­го ге­роя, зоб­ра­же­ний на тлі роз­цвіче­но­го яс­кра­ви­ми бар­ва­ми сте­по­во­го пей­за­жу. Ми­мо­волі відчу­вається ше­лест тра­ви та тріпотіння ли­стя на ка­лині, що навіює сумні ме­лодії українсь­кої пісні та вто­рить ду­шев­но­му ста­ну ко­за­ка-філо­со­фа.
    Гімн українсь­ко­му на­ро­ду зву­чить у кар­тині «Мо­лит­ва за Україну». На по­лотні світлий ян­гол у небі бла­го­слов­ляє на­шу зем­лю, по­чув­ши мо­лит­ву ба­бусі у чорній хустці, яка відда­ла за Україну най­до­рож­че – своїх синів.
    По­лум’яну Ле­сю Українку ху­дож­ник зоб­ра­зив з роз­гор­ну­тим кри­лом та кни­гою у ру­ках. Її по­ступ упе­ред нена­че до­лає те­мря­ву «на кри­лах пісень» та несе за со­бою «до­світні во­гні».
    На­жаль, Во­ло­ди­мир Фо­ро­сте­ць­кий вже не се­ред нас, але йо­го спад­щи­на, йо­го вра­жа­ючі і мо­ну­мен­тальні тво­ри на­ди­ха­ють. І так бу­де за­вжди.

Зав.відділом на­у­ко­во-екс­по­зиційної
та про­світни­ць­кої ро­бо­ти
Ан­тоніна Білявсь­ка