15.03.2021

Сергі́й Іва́но­вич Ва­силькі́всь­кий (19 жо­втня 1854, м.Ізюм — 8 жо­втня 1917, м.Харків) — українсь­кий жи­во­пи­се­ць, пей­за­жист. На­ща­док ко­за­ць­ко­го ро­ду: дід – чу­мак, бать­ко – пи­сар. У 1861 ро­ди­на Сергія пе­реїха­ла до Хар­ко­ва. Тут по­ча­ло­ся йо­го нав­чан­ня у гімназії. Після п'яти років нав­чан­ня в гімназії, на ви­мо­гу бать­ка, Ва­сильківсь­кий всту­пив до Харківсь­ко­го ве­те­ри­нар­но­го учи­ли­ща, але 1873 ро­ку він за­ли­шив нав­чан­ня і пра­ц­ю­вав де­я­кий час кан­це­лярсь­ким служ­бов­цем при Харківсь­ко­му каз­на­чействі. У 1876–1885 Ва­сильківсь­кий нав­чав­ся у пей­заж­но­му класі Пе­тер­бурзь­кої Ака­демії Ми­стецтв у Ми­хай­ла Клод­та (1832–1902) і Во­ло­ди­ми­ра Ор­ловсь­ко­го (1842–1914). У бе­резні 1886 ро­ку С. Ва­сильківсь­кий ра­зом із М.Са­мо­ки­шем виїхав за кор­дон. Він жив у Франції і по­до­ро­жу­вав Англією, Іспанією, Італією, Півден­ною Аф­ри­кою та Німеч­чи­ною. Пе­ре­бу­ван­ня за кор­до­ном укріпи­ло рішен­ня май­ст­ра спря­му­ва­ти свій та­лант на роз­ви­ток пей­заж­но­го жан­ру в українсь­ко­му ми­стецтві. Ва­сильківсь­кий манд­ру­вав пішки Харківщи­ною і Пол­тав­щи­ною, спус­кав­ся Дніпром до За­поріжжя. Він за­хо­пи­вся дво­ма те­ма­ми: ко­зац­тво та сільські пей­зажі. У 1900 ра­зом із О.Са­мо­ки­шем ілюст­ру­вав аль­бом "Із українсь­кої ста­ро­ви­ни" із тек­ста­ми Дмит­ра Явор­ни­ць­ко­го. З 1912 ро­ку Ва­сильківсь­кий стає од­ним із ор­ганіза­торів літе­ра­тур­но-ху­дож­ньо­го гурт­ка в місті Хар­кові. Тво­ри Ва­сильківсь­ко­го відо­бра­жа­ють ти­пові ри­си при­ро­ди України, її ліричність та епічність, спов­нені сон­ця, повітря, відзна­ча­ють­ся май­стерністю жи­во­пи­су неба, емоційністю ко­льо­ро­вої га­ми, ба­гат­ством її відтінків.